Вранці 27 жовтня 1969 року 18 стратегічних бомбардувальників B-52 з ядерною зброєю вирушили з американських баз у напрямку кордонів СРСР в межах операції "Giant Lance". Президент США Річард Ніксон блефував, не плануючи підкорити Москву ядерною атакою. Операція була частиною стратегії тиску на північних в'єтнамців, за якою Ніксон намагався змусити Кремль стати поступливішим у переговорах щодо закінчення В'єтнамської війни. Ніксон застосував так звану "теорію божевільного", описану ще Нікколо Макіавеллі, а його радник з національної безпеки Генрі Кіссінджер зазначав, що стратегія президента нагадувала гру в покер, у якій той ставив на кон все, щоб примусити суперників вважати, що він може бути непередбачуваним. Дональд Трамп у цій картині діє по-іншому. Його поведінка характеризується антисистемним підходом та провокативністю, що привертає увагу його виборців. Наративи про його незвичайні висловлювання й дії формують уявлення про нього як про непередбачувану фігуру, яка іноді не розуміє елементарних географічних фактів. Протягом його президентства Трамп не просто не викликав сорому, а навпаки, його стиль часто ставав символом альтернативної реальності, де традиційні уявлення про політику відходять на другий план. Його самовпевненість, зокрема, проявилася в запевненнях про свій розум: "Я не розумний, я геній, дуже стабільний геній!" Психологічний профіль Трампа цікавить багатьох фахівців, які досліджують його особистість, зокрема через його поведінку в публічному просторі. Спільнота психіатрів неодноразово дискутувала про етичність осуду психічного стану публічних осіб без особистого огляду. Історія повертає нас до кампанії 1964 року, коли кандидат у президенти Баррі Ґолдвотер став об'єктом подібних публічних дискусій, що призвело до етичних норм, які забороняють любов до діагнозів без детального огляду. Завдяки новим технологіям, Трамп став першим президентом, якого порівнюють з безпосередньою небезпекою для національного добробуту, відповідно до висновків експертів з психічного здоров'я. Книга "Небезпечний кейс Дональда Трампа" стала неоднозначно сприйнятою, оскільки її автори обґрунтовували, що поведінка Трампа є загрозою для країни. Аналізуючи його психологічні риси, дослідники вказують на біполярний розлад, гіпоманію і злоякісний нарцизм. Вважається, що Трамп відзначається надмірною тягою до влади і успіху, що є наслідком глибоких травм у дитинстві, призведених недостатньою любов'ю батьків. Це формує його залежність від визнання та схвалення. Дональд Трамп перетворився на символ, який відображає колективні страхи, сподівання та ненависть. Його стиль став харизматичним і небезпечним, знайшовши відгук у багатьох політичних лідерах, включаючи президента України Володимира Зеленського. Психологічна профілактика стосовно таких особистостей важлива, адже погані рішення можуть мати серйозні наслідки. Сучасне суспільство стикається з потребою розуміти, який вплив мають такі лідери на культурний, політичний та соціальний клімат. Відповідь на запитання, чому суспільства піддаються деструктивним ритмам та чому виникають небезпечні лідери, залишається складною та багатогранною. Трамп як особистість не лише вплинув на Америку, а порушив питання, що хвилюють увесь світ — як ми реагуватимемо, коли його ера закінчиться і які уроки будемо вчитись в епоху посиленого антисистемного суспільства, зокрема в Україні.
Джерело: www.pravda.com.ua
