4 квітня 2023 року Фінляндія стала 31-им членом Північноатлантичного альянсу, завершивши 75-річну історію фінського нейтралітету. Заявка Гельсінкі на вступ до НАТО була розглянута та схвалена за рекордно короткий термін, що стало можливим у контексті загострення безпеки в Європі після вторгнення Росії в Україну. Цього ж дня, але 15 років раніше, 4 квітня 2008-го, Україна на саміті НАТО в Бухаресті сподівалася отримати План дій щодо членства в альянсі, але не досягла цього. Рішення було заблоковане канцлером Німеччини Ангелою Меркель та французьким президентом Ніколя Саркозі, які не хотіли погіршувати відносини з Росією. Тоді Володимир Путін висловив сумнів у державності України, що, за деякими оцінками, вплинуло на подальші події. Досвід України на шляху до НАТО став прикладом прорахунків і невдач. Вступ до альянсу в минулому залежав не лише від військової сили або демократичних інститутів, а здебільшого від вміння скористатися сприятливими моментами. Так, Туреччина, Греція та Західна Німеччина досягнули успіху в 1950-ті роки, а країни Східної Європи та Балтії – в 1990-ті та 2000-ті роки. Фінляндія та Швеція також скористалися нагодою в 2020-і роки, тоді як Україні не вдалося це зробити. В історичному контексті, в 1990-ті та початку 2000-х Україна намагалася обрати між компромісною "багатовекторністю" та впливом Росії. Тоді ж сама думка про подібність України до Польщі чи Румунії почала з'являтися лише пізніше, коли можливість вступу до НАТО фактично вже зникла. Відмовляючи Україні у членстві в НАТО, Москва блокувала цю перспективу, часто маючи підтримку з боку західних політиків. У 1990-ті та 2000-ті роки вступ до НАТО розглядався як спосіб забезпечення безпеки та захисту від агресії. Однак багато з цих цілей для України залишилися недосяжними. Сьогодні, в умовах збройного конфлікту та численних жертв, девіз про необхідність членства в НАТО набуває нового значення. Україні ж зараз належить зіткнутися з реальністю, що на щоденній основі підкреслює її відсутність у альянсі. Беручи до уваги всі ці фактори, можна зазначити, що шансів на вступ України до натівського блоку, який відмовив у ПДЧ у 2008 році, залишається небагато. Тоді як безпека в рамках НАТО на сьогодні виглядає не такою надійною, як раніше, і враховуючи актуальні геополітичні виклики, жодна країна не може бути впевнена у своїй безпеці. У результаті нинішня ситуація ставить під сумнів не лише майбутнє самого альянсу, але й можливість нової оборонної структури, яка могла б враховувати інтереси України. Таким чином, наразі залишається відкрите питання не лише щодо членства, але й про нові форми міжнародної безпеки в контексті глобальних викликів.
Джерело: www.pravda.com.ua
