Кількість жінок у місцях позбавлення волі в Криму значно зросла на тлі війни, що триває вже чотири роки. Багато з них залишили дітей без материнської опіки, тоді як деякі навіть не знають про долю своїх рідних, які були затримані російськими силовиками та перебувають у статусі інкомунікадо. За даними правозахисників, ситуація з політичними переслідуваннями жінок у Криму загострюється. Ольга Скрипник, голова Кримської правозахисної групи, зазначає, що до 2022 року у списках політичних в'язнів було лише до п'яти жінок, тоді як наразі їх кількість перевищує 60. Вікторія Нестеренко з Центру прав людини ZMINA констатує, що з 2022 року темпи затримань жінок зросли, зокрема в 2025 році було зафіксовано щонайменше 11 нових справ. Контекстом для цих переслідувань є спроба окупаційної влади посилити контроль над суспільством. Жінки опиняються під загрозою, коли висловлюють проукраїнські погляди або проявляють будь-яку нелояльність до російської агресії. "Це залякування місцевих жителів повідомляє, що немає червоних ліній", — говорить Скрипник про тактики російської влади. Станом на березень 2026 року, щонайменше 52 жінки в Криму зазнали політичного переслідування. Нині 21 із них утримується в колоніях, а 31 — у СІЗО. Багато, зокрема тих, хто має статус інкомунікадо, залишаються без зв'язку з родичами та адвокатами. Найгірше, за словами правозахисників, те, що багато жінок уже пережили серйозні затримки у лікуванні через погані умови утримання. Протягом кількох років спостерігається тенденція до масових переслідувань, особливо за статтями про державну зраду, шпигунство та тероризм. Серед 50 жінок, які стали жертвами репресій, 58% звинувачуються у державній зраді. Багато з них не мали судимостей і, зокрема, відбувають покарання за ненасильницькі дії, пов'язані з їхніми поглядами. Брак жіночих колоній у Криму змушує їх етапувати до Росії, що створює додаткові труднощі у зв'язках із родинами. Відомі випадки, коли жінки були засуджені до тривалих строків, на прикладі кримської татарки Надії Грекової, яка відбула 22 роки позбавлення волі за тяжкі статті. Серед тих, хто зазнав переслідувань, є матері з малолітніми дітьми. Зарема Барієва, співзасновниця Кримськотатарського ресурсного центру, підкреслює, що жінки часто стають жертвами репресій через свою родину. Стратегія терору з боку окупаційної влади перевищує межі звичайного правосуддя й стосується не лише окремих осіб, а й їхніх близьких. Окрім ізоляції, жінки часто стикаються з порушеннями їхніх прав, такими як ігнорування релігійних потреб. Ізоляція підкреслює уразливість жінок, які опинилися в руках репресивної системи, що використовує страх і тиск як методи контролю. З кожним роком перевищує зростаюча кількість політв'язнів з їхнім незламним бажанням до свободи. Російська влада, зважаючи на цяності репресій, демонструє, що не вагається переслідувати навіть жінок, незважаючи на стан їхнього здоров'я або обставини життя.
Джерело: www.pravda.com.ua
