У 2026 році Міністерство освіти України оприлюднило наказ про позбавлення наукових ступенів двох науковців через виявлений академічний плагіат. Це рішення стосується докторки технічних наук Юлії Коваленко та кандидатки медичних наук Наталії Волошинович, на праці яких були подані скарги із зазначенням значних запозичень тексту. Кандидат біологічних наук Олег Смірнов оцінив, що 73% та 74% сторінок основного тексту дисертацій відповідно є плагіатом. Міністерство освіти спиралося на постанову Кабінету Міністрів, що вимагає, аби дисертації містили результати, отримані безпосередньо авторами, та свідчили про їхній особистий внесок. Важливо зазначити, що з 31 липня 2026 року розпочне діяти новий закон "Про академічну доброчесність", введений для протидії плагіату та самоплагіату. Голова парламентського освітнього комітету Сергій Бабак підкреслив, що цей закон визначить чіткий перелік порушень у науковій діяльності, включаючи фабрикацію результатів і написання робіт "на замовлення". Цей законопроєкт, на якому депутати працювали протягом п'яти років, набрав популярності після того, як сам Бабак опинився в центрі скандалу через текстові запозичення у своїй докторській дисертації. Викриття плагіату може наштовхнутися на труднощі, пов'язані з технологічним прогресом, оскільки штучний інтелект дозволяє змінювати текст без втрати сенсу. Це стосується як плагіаторів, так і тих, хто викриває плагіат. Серед викривачів виступає координаторка антиплагіатної ініціативи "Дисергейт" Світлана Благодєтєлєва-Вовк, яка говорить про серйозні проблеми в академічній спільноті. Благодєтєлєва-Вовк зазначає, що ініціатива "Дисергейт" була заснована в 2016 році і виникла внаслідок її особистого досвіду у намаганні боротися з недоброчесністю у вищих навчальних закладах. Вона відзначає, що зіткнення з системою здатне підштовхнути до змін, однак реформа потребує часу. У контексті ситуації з плагіатом, важливими є й інші аспекти, такі як фінансові мотиви. Наукові ступені, отримані недоброчесним шляхом, часто є фактором для підвищення зарплати, зокрема, серед суддів. Минулоріч доходи з доплат за наукові ступені сягнули величезних сум, викликаючи запитання щодо етики таких систем. Система також підтримує вчених через мережі недоброчесності, які ускладнюють виявлення порушень. Наприклад, дисертація Катерини Кириленко стала предметом дослідження, у якому було залучено 64 науковців, що брали участь у її захисті. Завдяки цій підтримці викриття плагіату залишається складним завданням. За оцінками ініціативи "Дисергейт", приблизно 60 ректорів в Україні мають проблеми з плагіатом, і жодне викриття не призводить до їхнього усунення з посад. Система заважає ефективним змінам, оскільки академічна середа налаштована на захист своїх членів. Актуальним залишається запитання: як реально покращити ситуацію з плагіатом в Україні? Благодєтєлєва-Вовк вважає, що головним кроком має бути скасування доплат за наукові ступені, що, на її думку, зменшить мотивацію шукати їх неправомірними шляхами. Водночас вона підкреслює, що не лише фінансові мотиви, але й суспільний престиж наукових ступенів впливають на їхнє отримання. Ситуація з плагіатом в Україні потребує подальшого моніторингу, залучення уваги до проблеми наукової доброчесності та застосування законодавчих заходів для зміни поточної практики.
Джерело: www.pravda.com.ua
